Ані в Україні, ані за кордоном не зменшується попит на старовинні книжки. Їх дарують високопосадовцям, викрадають з музеїв, а реставрувати можуть роками. Водночас жодна державна установа не має повної інформації скільки існує копій вітчизняних стародруків і де вони сьогодні. Коштовні пожовклі сторінки змінюють господарів і якщо пощастить, потрапляють в руки до фахівців, які можуть відновити те, що забрав час.

Про це йдеться 3 березня в сюжеті ТСН.19:30.

На відміну від діамантів, цінними старовинні книжки робить не розмір чи матеріал, а походження. Ось так виглядає одна з 17 сторінок записника Леонардо Да Вінчі.

Влаштовують паперам "душ", збирають наче пазл: як українські фахівці відновлюють старовинні книжки

Найдорожчу книгу в світі за 30 мільйонів доларів придбав засновник Microsoft, мільярдер і філантроп Білл Ґейтс. Це 17 сторінок записника Леонардо Да Вінчі.

Депутат Київської міської ради від "Слуги народу" Владислав Трубіцин має крамницю, де три тисячі корінців. Його називають головним вітчизняним дилером антикварних книжок. В одній з шаф зібрані стародруки. Є патерик, якому чотириста років.

У лютому 2014 року у Межигір'ї, після того, як Віктор Янукович утік з резиденції, знайшли "Апостол" Івана Федорова. Те, що це оригінал ХVI століття, підтверджувала довідка Музею книги. Там кажуть, по дослідження до них може звернутися будь-хто. Достатньо українського паспорту.

Саме "Апостол" Федорова, але першого, Московського видання став найгучнішою крадіжкою за часів Незалежності. З бібліотеки Вернадського його винес чоловік з підробним посвідченням СБУ. Пізніше правоохоронці стародрук повернули. Інколи старовинні книги без документів затримують на кордоні. Тоді спеціальна комісія вирішує, якому музею дістанеться знахідка.

Для тих, хто працює реставратором, книжка - не товар, а пацієнт. Головне правило реставрації - стародрук має виглядати старим. Реставратор Павло Кулаков готує шкіру, яка має доповнити втрачені шматки на корінці.

Робочий стіл завідувачки відділу стародруків Ганни Горишняк заставлений фарбами і чорнилами. Самих лише білих олівців - три десятки. Усе це потрібно для тонування. В нагоді може стати навіть лак для нігтів.

У одній з кімнат стародруки приймають душ. Є старовинні папери, які можуть кілька діб лежати в воді. Але сторінки замало вимити. Часто дірок у них більше, ніж вцілілого паперу.

"Іноді збираються листи просто з шматочків, як пазл", - каже реставратор.

Паперовий пазл реставратор розкладає на решітці. Далі починається магія. Шматки паперу відправляються у звичайний блендер разом із водою з-під крана. Коричневою рідиною реставратор заливає старовинний папір. Накриває аркуші "бутербродом" із сукна і відправляє під прес. За тиждень буде результат. Сторінки розріжуть і знову зберуть у готову книгу.

Де б не опинився стародрук, йому забезпечені ще сотні і сотні років існування.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.

Джерело