На Донбасі вже сьомий рік триває війна проти донецьких терористів. За ці довгі роки накопичилася велика кількість історій про біль, розчарування і зраду.

Однак є й такі, які змушують українців вірити в свою армію ще більше. Цього разу прийшов час розповісти про молодого бійця з Харкова Антона "Вівальді".

Про це стало відомо завдяки новій публікації прес-служби ООС в мережі Facebook.

Потужна історія українського бійця

Потужна історія українського бійця

Антону всього 29 років, він родом з Харкова. Бойові товариші називають його "Вівальді". Він - сержант, старшина роти однієї з окремих механізованих бригад, яка зараз виконує бойові завдання у складі операції Об'єднаних сил на Луганщині.

Чотири роки тому Антон підписав контракт з ЗСУ. Каже, не зміг залишатися осторонь. В армію пішов, щоб допомогти в боротьбі з окупантом, а заодно і себе випробувати.

"Скажу відверто, мені як людині, яка до цього не мала відношення до армії, на початку було складно. Все було новим і водночас дуже цікавим. Але я швидко "акліматизувався". Зараз це вже четверта Моя ротація в район бойових дій. Перша була в Мар'їнці і ще дві в Авдіївці", - розповідає воїн.

Військовий прагнув до кар'єрного росту, тому в перервах між ротаціями на передову та бойових навчаннях бригади на полігонах намагався приділяти час навчанню. У 2017 році Антон закінчив базовий курс лідерства в одному з центрів підготовки, отримав звання молодшого сержанта і зайняв посаду командира відділення.

Через рік і одне відрядження в ООС хлопець успішно завершив чергові курси і після повернення в бригаду зайняв посаду головного сержанта взводу, а потім - старшини роти.

У минулому, мирному житті Антон працював на кондитерській фабриці. Каже, побратими іноді жартують, мовляв, у "Вівальді" раніше було "солодке життя".

Потужна історія українського бійця

"Чому саме "Вівальді"? - посміхається боєць. - Скажу відразу, я не композитор і не фанат класичної музики. Просто хлопці так назвали. Антон, потім Антоніо, а там вже і Вівальді, - пояснює він свій позивний. 

Взагалі, щодо жартів на війні, сержант переконаний: без гумору на фронті ніяк, він як ліки проти страху і стресу. На питання, Чого хоче найбільше, Антон серйозний, посмішка на мить зникає з його обличчя: "Найбільше хочу, щоб наш підрозділ повернувся з війни в повному складі...".

Джерело