Військовослужбовець Олександр із перших днів війни пішов на фронт аби захистити свою родину. Його наречена та донька понад два місяці жили в окупації. Нині родина разом на вільній українській території, і Олександр ненадовго залишив бойові позиції аби побратися із коханою.

Олександр та Рената разом майже чотири роки. Разом виховують доньку Софію. Пригадують, як вперше побачили один одного.

"У мене була знайома. От ми зібралися, я взяв свого пса та пішли гуляти. Ця дівчина зателефонувала Ренаті і запропонували вийти з нами. От з того часу, якось ми нерозлучні. Потоваришували, почали спілкуватися і через два місяці жили почали жити разом", - каже Олександр.

Родинний затишок пари перервала збройна агресія Росії.

"Я Ренаті казав напередодні, що може бути війна і одразу сказав, що я піду, бо я знаю за що мені воювати. Наступного дня мене призвали на війну", - каже він.

"Була істерика. Я його не відмовляла йти воювати, але було важко. Весь вечір у сльозах. Спочатку ми не спілкувалися напевно з тиждень. Тому, що 25 лютого заходили вже в Токмак. Стріляли, бомбили, зв'язку не було", - каже Рената.

Пара родом із Токмака. Рената розповідає, що їм довелося пережити в окупації.

"Було страшно. Багато військових. Стріляли кожного дня майже. Продуктів дуже мало стало. І ціни виросли просто нереально. Зараз там ще страшніше", - каже вона.

Від початку війни це друга зустріч пари. Молодята побудуть разом кілька днів, а після Олександр повернеться на позиції.

"Я воюю за свою родину: за ту, яка мене виховала, та ту, яку нині створюю. Я готовий жертвувати власним життям аби тільки ми жили вільно, а не як кріпаки-росіяни", - каже Олександр.

Нині подружжя мріє про завершення війни та про плани після перемоги.

Підписуйтеся на Суспільне Запоріжжя у Viber або в Telegram

Джерело