Частину релігійних споруд Полтави сучасні жителі зможуть побачити лише на фотокартках. Пам’ятки зруйнували, розібрали або перебудували та використовують за іншим призначенням. Про це у подкасті Суспільному розповіла архітекторка Оксана Бєлявська. Велика хоральна синагога Будівлю у центрі Полтави звели в останню чверть 19 століття. Усередині синагога була щедро оздоблена – муровані сходи прикрашені золотом та різьбою, а ціна священних тор складала майже половину вартості будівлі. «Увінчувалася синагога великим сферичним куполом. Коли прийшла на терени Полтави радянська влада і закривали всі храми, то в синагозі розташували клуб. Друга світова війна далася взнаки самій будівлі, вона була частково зруйнована. І в період повоєнної відбудови її відтворення також планували під клуб, але потім вже перетворили на об’єкт з культурною функцією. Зрозуміло, що купол ніхто не відбудовував, тому що в 40–50-ті роки ХХ сторіччя куполи були не актуальними», ‒ розповіла Оксана Бєлявська. У часи Радянського Союзу її перебудували, нині це приміщення обласної філармонії. Раніше поруч розміщувалася маленька синагога, яка працювала кожного дня. На відміну від Великої хоральної, туди можна було приходити у будь-який час. На місці маленької синагоги нині збудували офісний центр. А ще на території обох будівель працювала єврейська школа. Тепер це приміщення медичного коледжу. Стрітенська церква Розташовувалась на місці сучасного Полтавського апеляційного суду. Спочатку була дерев’яною, а 1782–1787 її перебудували з каменю на кшталт Воскресенської церкви у Полтаві. Український археолог Михайло Рудинський писав: «Воскресенська церква так припала до душі полтавцям, що і Стрітенську побудували за її подобою». Інформації щодо неї збереглося небагато. У ХVII столітті Стрітенська церква була за оборонними спорудами полтавської фортеці, на території цвинтаря. Збудували її для відспівування людей, яких ховали за територією міста. Простояла церква до радянських часів. Її зруйнували 1937–1938. Лютеранська кірха До Полтави німці-переселенці приїхали на початку ХІХ століття. Це були ремісники-сукнороби. Близько 30 сімей утворили німецьку колонію, жили достатньо компактно. Тому й першу кірху звели на території свого кварталу. «Коли люди розбагатіли трошечки, громада вирішила, що їм треба мати спеціальний храм. І врешті-решт вони звернулися до міської управи, їм подарували землю – трикутний сквер. Вони збирались досить довго грошима і врешті-решт побудували собі кірху». Нині це територія Студентського парку поблизу педагогічного університету. Кірха була в неоготичному стилі. Її спроєктував Болеслав Михайловський. Спочатку люди замовили проєкт, а потім почали збирати гроші на будівництво. Згодом виявилося, що їх замало, тож побудувати кірху за першим проєктом не змогли. А вже через 10 років губернський архітектор Семен Григораш проєкт спростив, тоді й звели кірху. За переказами, у будівлі навіть був невеликий орган, однак документальних підтверджень цього немає. У 30-х роках ХХ сторіччя більшовики кірху розібрали, як й інші церкви. Римо-католицький костел Був побудований протягом 1852–1859 на сучасній вулиці Стрітенській. Його будівництво ініціювала родина вихідців із Франції. За словами архітекторки Оксани Бєлявської, будівлю звели у стилі класицизму. Для оздоблення використовували європейські архітектурні прийоми. «Це звичайна базиліка, зрозуміло, що безкупольна, оздоблена була вхідним розвиненим портиком з колонами, з коринфськими капітелями. Ряд вікон по бічних фасадах також деталізовані і декоровані були в стилістиці класицизму». Проіснував костел понад 80 років. 1936 комуністична влада припинила його роботу, а ще за рік храм зруйнували. Пізніше його фундамент використали для будівництва медичного училища. Церква на базарі Протягом 1859–1870 на місці сучасного центрального ринку була споруджена Преображенська церква. Її звели для тих, хто приїжджав торгувати, бо поряд з’явився ярмарок. Гроші збирали меценати. Саму ж церкву, за словами Оксани Бєлявської, звели в еклектичному стилі з п’ятьма куполами, що мали незвичну форму – це були вертикальні наметові дахи. Також при церкві діяла парафіяльна школа. Проіснував храм до 30-х років ХХ століття, коли радянська влада зруйнувала дзвіницю і куполи. Згодом церкву частково відбудували. У 50-х рокиах ХХ сторіччя вона припинила діяльність, а через 10 років її підірвали. Як і чому знищували церкви Як розповідає архітекторка, у радянські часи здебільшого церкви підривали, а не розбирали. «Якщо козацькі церкви будувалися наприкінці ХVIII сторіччя, то, я думаю, ви уявляєте собі і товщину стін, і щільність розчину, яким зчіплювалась цегляна кладка, і вага тих же дзвонів, і потужність конструкції. Хто б робив спеціальний проєкт для розбирання цієї церкви? Все було достатньо швидко, ніхто не опікувався тим, щоб зберегти ці пам’ятки». А найпершими комуністи винищували саме храми у стилі козацького бароко. Це тому, що вони мали індивідуальне проєктування і більшу естетичну цінність, каже архітекторка. Знищивши їх, комуністи бралися за консисторські храми, які були типовими для всіх регіонів Російської імперії.

Втрачені пам’ятки Полтави: зруйновані та перебудовані церкви, кірхи та костели

Джерело